Карта сайта Главная страница Контакты

Новини

Подружжя зі Швеції створили під Черніговом дитячий будинок сімейного типу Подружжя зі Швеції створили під Черніговом дитячий будинок сімейного типу
16.11.2011

Подружжя зі Швеції Буас та Міріам Адольфій вже двадцять років живуть в Україні і допомагають українським дітям.

І хоча на батьківщині у них залишились власні діти та онуки, вони організували у селі під Черніговом дитячий будинок сімейного типу.

У себе у Швеції  Буас Адольфій працював звукооператором на телебаченні, а його дружина  Міріам була журналісткою на радіо та захищала права дітей. Для цього, власне, вони й приїхали в Україну 91-го року. Коли побачили наших дітей вулиць – покинути Україну вже не змогли.

Міріам Адольфій, номінантка премії "Гордість країни-2011": Вот эти дети говорили: мы государственные дети, мы никому не принадлежим. Они позвали нас в гости. Дом у них был в лесу, где они построили халабуды… там жили дикие собаки, которые держали этих детей в ласке, они нуждались друг в друге.

Спочатку подружжя відкрило денний реабілітаційний центр для дітей-безпритульників, а потім – повноцінний дитячий будинок сімейного типу.

Міріам Адольфій, номінантка премії "Гордість країни-2011": Вместо интерната, чтобы дети могли быть в нормальных семьях, они могли идти в обычные школы, у них есть кто-нибуть, кому они магут сказать мама и папа и я люблю тебя. И есть люди, которые могут сказать несколько раз я люблю тебя, несколько раз обнять.

У Світлани життя було не просте. ЇЇ мати рано померла, старша сестра весь час проводила на вулицях. Там дівчина і зустріла Міріам. Світлана закінчила лишень 9 класів  та ще й народила у школі. Але завдяки підтримці Міріам стала людиною. Зараз її донька ходить у перший клас, сама вона має чоловіка і навіть отримала квартиру в Києві.

Світлана Осадчук, вихованка Міріам та Буаса: "Есть многие дети, которые у нас были, но они все равно срывались. 49 я хотела, я без родителей выросла. Но благодаря Мириам у меня сейчас муж, семья, работа. Хотя я 9 классов закончила, и можно сказать из этих 9 классов я учебу получила до 5 класса".

За роки роботи в Україні Буас та Міріам допомогли сотням дітей. Через їхній дитячий будинок пройшло сорок малюків. Деяким подружжя знайшло новИх батьків, деяким допомогло повернутись у рідні сІм’ї. А ще для когось – вони самі стали батьками. Тетяна з братом і сестрою живе у них вже шість років, хоча їхні біологічні батьки живі. Дівчина розповідає, сама попросила владу забрати їх із сім’ї. І геть про це не шкодує.

Тетяна Якименко, вихованка Міріам та Буаса: "Мама нашла себе другого мужчину, она уехала с ним на родиму в Закарпатье. Был папа. Но жить с ним было нереально, не было никаких возможностей. Он пил, мы были холодные, голодные".

Кошти на утримання дитячого будинку дають доброчинники. Міріам каже, якось гроші їм давала навіть Шведська королева. Хоча здебільшого пожертвування вносять прОсті шведи і фіни. Останнім часом до них долучаються і українці. Найстаршій благодійниці, розповідають, аж сто два роки. І вона щомісяця передає дитячому будинку по сто гривень.

До списку



Голосуй!

Лауреати минулих років