Карта сайта Главная страница Контакты

Новини

Гордість країни-2010: Віра Ремажевська самотужки створила єдиний в Україні центр для дітей з вадами зору Гордість країни-2010: Віра Ремажевська самотужки створила єдиний в Україні центр для дітей з вадами зору
18.11.2010

Коли медики її, тоді ще зовсім юну, приголомшили діагнозом первістка - сліпота, ця жінка не просто не впала у відчай, вона створила власну методику і заснувала центр, щоб допомагати таким, як сама. Тепер вона кандидат наук, доцент, володар багатьох нагород. Але найдорожча з-поміж усіх відзнак для неї – орден “Усмішки”. 

Міжнародна дитяча нагорода, яку за 40 років її історії присвоїли найвидатнішим людям світу. Принцесі Діані і Матері Терезі, Далай Ламі і Папі Іванові Павлу ІІ, а тепер іще й нашій Вірі Ремажевській – директорці єдиного в Україні реабілітаційного центру для дітей з вадами зору. Почути вирок дитині – сліпота і жодних шансів на одужання, для батьків справжній шок. Від такого не скоро оговтуєшся, - каже Алла.

Одна з її двійняток - Надійка народилася незрячою. У таких випадках важливо знати, що є місце, де порадять: професійно, делікатно і водночас без непотрібного жалю.

Алла Кошик, мама незрячої Надійки: “Ми не маємо права плакати над ними, сюсюкати, ми хочемо, щоб вона нам розвивалась, не відставала від інших. Ми боїмося дати їй милиці в руки”.

Віра Ремажевська, директорка центру “Левеня”, майже 30 років тому зайняла таку ж позицію. Однак, коли подалася в управління освіти - поради, як правильно виховати незрячу дитину - не отримала. Тоді цього не вчили і книжок про це не писали. Довелося діяти, як підказували серце та розум, коли сама собі зав`язувала очі. До спецшколи з донькою вона пішла разом. Спочатку - секретаркою, згодом - учителькою, для цього спеціально здобула 2-у освіту.

Віра Ремажевська, донька директорки центру “Левеня”: “У нас в школі не прийнято було здавати екзамени. Але моя мама єдина була вчителька, якій я здавала іспит”.

Віра-молодша практикує казкотерапію. Вона у центрі - психологом, скінчила Кам`янець-Подільський університет, де була першою на стаціонарі незрячою студенткою. Хоча серце краялося, мама за донькою не поїхала, щоб та вчилася сама давати собі раду.

Віра Ремажевська, директорка центру “Левеня”: “Я тішуся, що вона знайшла спосіб ті проблеми вирішити, але через призму її проблем, я побачила, які глобальні проблеми мають ті діти взагалі. І ростуть проблеми з дитинства”.

Так, 1996-го народилося “Левеня”. У занедбаному садочку Ремажевській дозволили експеримент: надавати ранню допомогу дітям із вадами зору. Вихованців чекати не довелося.

Марія Заплатинська, мама Віки: “В лікарні неможливо до 3-х років обстежити відсоток зору в дитини. Поки вона не почне добре говорити, розуміти, розрізняти предмети”.

А, отже, і вчити ні дітей, ні батьків не беруться. До свого центру Віра збирає усе найпрогресивніше. Уже півсвіту об’їздила у пошуках інформації та нових методик.Жанна Катерняк, практичний психолог: “Вона нам не дає розслабитися, підштовхує нас і насправді організовує і навчання, і сама нас вчить, і приїздить багато спеціалістів сюди”.Як задіяти мислення у дітей із найскладнішої групи – сліпоглухих - вчилась у фахівців з Америки.

Віра Ремажевська, директорка центру “Левеня”: “Для того, щоб можна було цей процес мислення включити, мусить бути і відповідно організований простір. Кожна дитинка має свою спеціальну позначку і це не просто шафа для одягу, це є шафа для навчання”.

Навіть щохвилинний для зрячих варіант вибору – для незрячих складніша і довша наука. Сирота Теодор - найперший вихованець центру. Він трохи чує, але не говорить – бо час змарнований. Ремажевська знайшла його 1,5-річним у групі розумово неповносправних малюків дитбудинку. Звідти витягла і Надійку. А дівчинка ж просто мала косоокість. Загалом за плечима у пані Віри сотні змінених доль. Тепер задля ранньої допомоги дітям із вадами зору вона розробляє українську загальнодержавну модель.

До списку



Голосуй!

Лауреати минулих років

индивидуалки москвы