Карта сайта Главная страница Контакты

Новини

Наталка Ніколенко, "Гордість країни" потрапила у ДТП
09.11.2010

Сильні люди, сильні в усьому. Наталка Ніколенко з Дніпропетровська через рідкісну ваду від народження не може ані ходити, ані сидіти. Батьки ще немовлям відмовились від неї.

Але дівчина в житті не розчарувалася, може абсолютно дати собі раду. І навіть більше – за допомогою рота та підборіддя почала малювати. Її картини у стилі Петриківського розпису популярні навіть в США. Кілька років тому Наталка Ніколенко в “Гордості країни” виборола престижну нагороду у номінації “Сила духу”.

Після цього її відправили на лікування у США. Там її і прооперували, після чого художниця змогла сісти в інвалідний візок. Та місяць тому життя Наталці дало ще одне випробування – вона потрапила у ДТП. Найгірше, каже, - що зламався візок — подарунок американців. Але Наталка знайшла в собі сили не впадати у відчай. Чекає поки нарешті одужає і знову зможе взятися за улюблену справу – малювання.

Наталка Ніколенко, гордість країни: “Мне даже сон после аварии приснился, что у меня начнется жизнь с нуля. Я буду рисовать, конечно, хочется рисовать. Все-таки надежда не умирает последней, хочется, чтобы меня заметили. У меня еще все впереди и моя жизнь изменится.

Я вот одну картину нарисовала перед аварией. Все говорят, будто я ее чувствовала — аварию. Хотя я не чувствовала. Я ее буквально до аварии нарисовала. Она темненькая получилась. И все говорят — ты, наверное, чувствовала, что что-то будет.

Хочется изменить свою жизнь. Естественно, что это всё от меня зависит. Если я рисовать не буду, то ничего не изменится. Хочется из этого интерната... потому что здесь морально тяжело, люди старые...

Если бы у меня было много денег, я бы хотела переехать в Европу. Может Франция, Париж”.

Ольга Бовть, ліпша подруга Наталки: “Я за ней начала ухаживать, привязалась, как к своей родной, как к сестре. Я её купаю, готовлю кушать, убираю, стираю, помогаю, в туалет вожу, все делаю. Бывает гыркаемся. Поначалу, когда только начали жить, часто гыркались. А потом надоело. Давай — говорю — будем уже дружить. И мы начали жить дружно”.

До списку



Голосуй!

Лауреати минулих років