Лауреати

Павло Стецюк

Сімейна історія

Гордість країни 2010 року

Вони прожили в щасливому шлюбі два десятки років. І дали життя сімом дітям. Молодшеньку Галина народила у 40. Ніночка з'явилася на світ у День матері, і Галя сміялася: сама собі до свята подарунок зробила.

А п'ять місяців по тому у велику сім'ю прийшла біда.

- Якось увечері у дружини сильно боліла голова, - згадує Павло. – Пігулки не допомагали. А через декілька днів Галя почала заговорюватися.

У дружини виявили рак. Жодної надії не залишилось: пухлини в мозку знайшли надто пізно.

– Я постійно запевняв Галочку, що все буде добре, – згадуючи, Павло відводить почервонілі очі. – А ночами, коли вона спала, не міг нею намилуватися...

Жінка згасла за лічені місяці. Але горе не ослабило, а навпаки згуртувало велику сім'ю.

14-річний Тарас нарівні з батьком коле дрова і косить траву.
12-річний Рома й 11-річний Олексій наглядають за худобою. На 21-річній Юлі, 19-річній Ірі та 9-річній Оленці - вся домашня робота, дівчатка наівть хліб печуть - адже на рахунку - кожна копійка. А дворічну Ніночку бавлять всією сім'єю.

- Після смерті дружини у мене помінялися цінності, - зізнаєтся Павло. - Раніше я думав про те, як би купити новий телевізор або диван. Зараз на першому місці - здоров'я дітей. Не на те ми розтрачуємо життя, розумієте?

У цьому будинку і далі живе любов. Тут чисто, пахне пирогами, і невидимо присутня господиня.

- Галя мріяла отримати звання "Мати-героїня", - ділиться Павло потаємним. - Ми зібрали з нею всі документи, чекали два роки, вже і Ніночка народилася, а звання все не давали. Отримати б орден хоч тепер... Я б його на могилу відніс, порадував би Галочку.