Карта сайта Главная страница Контакты

Лауреати

Андрій Жовтоног

Дитяча мужність

Гордість країни 2010 року

Андрій Жовтоног

Усі, хто брав участь у порятунку дітей, упевнені: коли б не мужність 12-річного Андрія з села Немішаєве, його братика вже не було б серед живих…

5-річний Бодя просто підскакував від радісного нетерпіння. Брат забрав його з садка і тепер вів у гості – знайома батьків купила щеня й обіцяла «познайомити» з ним хлопчиків.

До будинку тітки Насті залишалося метрів сто, коли Богданчик, побачивши пагорб, вирвав долоньку з руки брата, вибіг на гору і… зник.

- Я кинувся за ним і побачив, що Бодя впав до глибокої ями, - згадує Андрій. – Було чутно, що він уже захлинається у воді. Часу когось кликати не було. Я стрибнув услід, притиснув його до себе і сказав: «Навіть не думай мені тут умирати!».

Мама (вона чекала їх у Насті) кинулася зразу ж після зникнення хлопчиків. Зателефонувала всім родичам і знайомим. Зрозуміла - сталася біда...

На сполох піднялися співробітники міліції. Сім годин вони безуспішно прочісували місто. Весь цей час Андрій, стоячи по груди в крижаній воді, тримав на плечах братика.

- Я перестав відчувати ноги й руки, - згадує він. - Страшенно боліла шия. Здавалося: ще хвилина – і знепритомнію. Але брав себе в руки, розумів: якщо впаду – брат загине.

Їх знайшли...

- Коли мене привезли в лікарню, Бодя сидів, закутаний у ковдру, і пив каву –  щоб тиск піднявся, - у мами хлопчиків, Людмили, від спогадів досі навертаються сльози. – А Андрійко лежав увесь синій, губи – як чорниці об’ївся. Я заціпеніла: помер?! А він усміхнувся і сказав: «Мамо, все добре!».

Відеосюжет про лауреата та фрагмент церемонії нагородження

Він сім годин боровся за життя братика
Загрузка плеера


Нагороду вручають брати Кличко
Загрузка плеера


Переглянути інших лауреатів цього року

Переглянути інших лауреатів номінації



Голосуй!

Лауреати минулих років