Лауреати

Віра Крепкіна

Сімейна історія

Гордість країни 2008 року

За довгі роки це подружжя не побудувало дачі, не купило автомобіля, не заощадило грошей. Усе, що є, - це квартирка в Києві, отримана учасницею трьох олімпіад, олімпійською чемпіонкою зі стрибків у довжину Вірою Крепкіною після перемоги у Римі 1960 року. А більше їм і не потрібно було. Бо вони жили не для себе, а для інших.

Сенсом свого життя Крепкіни вибрали непоказну, важку та часом невдячну працю – ставити на ноги дітей-сиріт. Їздили по дитячих будинках, набираючи дітлахів у спортивну секцію Віри Самуілівни. Тренували. Виховували. Влаштовували в навчальні заклади.

- Мене всі запитували: «Чому ви взялися до цієї роботи?». Я казала: «Сама вийшла зі злиднів», - так пояснює Віра Самуїлівна.

Тридцять років минули як один день. Увесь цей час їх зігрівало щире кохання одне до одного. Саме воно тримало подружжя, коли разом із віком прийшли хвороби. Спочатку Віра Самуїлівна лягла на операційний стіл – за 16 років, відданих спортові, тазостегнові суглоби зовсім зносилися. Увесь цей час чоловік віддано доглядав кохану.

Проте коли спортсменка вже почала видужувати, прийшла нова біда: Михайло Степанович – офіцер-фронтовик, який отримав на війні поранення, - потрапив у реанімацію з інсультом. Його паралізувало. Він осліп. Віра Самуїлівна боролася за життя коханого шість років. До його останнього подиху.

Усе життя Віра Самуїлівна щедро віддавала душевне тепло іншим. Сьогодні вона озирається назад без сумнівів. Усе робила правильно, адже по-іншому олімпійська чемпіонка жити не уміє. Каже:

- Ми підемо з життя. А забули нас - ну, і Бог із ним, не ображаємося на це.