Карта сайта Главная страница Контакты

Лауреати

Володимир Мнішенко

Почуття обов'язку

Гордість країни 2007 року

Володимир Мнішенко

У командира Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального загону Володимира Мнішенка складна робота. І річ навіть не у тому, що рятувальникам нерідко доводиться ризикувати життям - з найскладнішими умовами все-таки можна звикнутися. Але як упокоритися побаченому - маленькі тіла, розплющені бетонними плитами?

«Я багато до чого звик, - хитає головою Володимир Михайлович. - Але із загибеллю дітей змиритися не можна.»

Коли торік у жовтні завалився десятиповерховий будинок на вулиці Мандриківській у Дніпропетровську, і Мнишенко тиждень не йшов з місця трагедії. Хоча надії відкопати людей живими практично не було. Холодильники та іншу побутову технику, яку витягли з-під руїн, сплюснуло у прямокутники завтовшки у чотири сантиметри. Чи може у таких умовах вижити людина?

Але рятувальники і далі наполегливо пробивалися крізь товщу уламків. Усупереч доказам розуму. І диво сталося: знизу таки почувся слабкий стогін.
42-річний мешканець квартири 107 падав разом із перекриттями з сьомого поверху на третій. Згори його завалило уламками будинку. Олександра діставалися за допомогою спецобладнання. А потім, ставши у ланцюжок, обережно спустили людину на ковдрі униз.

Володимир зізнається, що у ті страшні дні намагався не думати про тих, хто лишався під уламками. Бо було дуже тяжко на серці. Вшанувати пам’ять загиблих він може тільки зараз, коли наодинці приїжджає до місця трагедії, щоб поставити свічку. На пам’ять про тих, кого не вдалося врятувати.

Відеосюжет про лауреата та фрагмент церемонії нагородження

Він тиждень не йшов з руїн
Загрузка плеера


Нагороду вручають Андрій Курков та Стелла Захарова
Загрузка плеера


Переглянути інших лауреатів цього року

Переглянути інших лауреатів номінації



Голосуй!

Лауреати минулих років