Лауреати

Андрій Костецький

Сімейна історія

Гордість країни 2007 року

15-річний Андрій Костецький з міста Мостиська встає о шостій ранку.
Адже до школи йому ще потрібно встигнути видоїти корову і козу, вигнати їх на пасовище разом із курми й гусаками, нарубати дров для печі і приготувати сніданок для своєї великої родини. А як інакше, адже він – найстарший у сім'ї, де є тільки діти і старенька бабуся.

Рік тому, після смерті батьків, вісьмох сиріт могли розподілити по дитячих будинках. «Ми, коли дізналися, страшенно перелякалися і проплакали півдня», - зізнається молодша сестричка Андрія, Христина. - Потім запитали у знайомих дорослих: «Хто може скасувати для нас
ці інтернати? Нам відповіли: «Тільки у міськраді! Але туди треба звернутися із заявою. Ми сіли за стіл і написали її всі разом, як уміли. Потім віднесли наше прохання голові міста.»

Гаряче бажання дітей не розлучатися зворушило дорослих… Діти залишилися разом. І хоча в будинок Костецьких часто привозять одяг, взуття і харчі, роблять у їхній маленькій хатинці ремонт (дітям допомагають усім містом), та все господарство - на самій родині. От і копають підлітки город, садять картоплю і щодня радіють тому, що вони - вкупі.

«Хочу після дев’ятого класу піти у профтехучилище і стати водієм, - по-дорослому міркує Андрій, який у свої 15 вважає себе відповідальним за братиків і сестричок. - Адже мені молодших піднімати треба.»