Лауреати

Володимир Сергієнко

Сімейна історія

Гордість країни 2005 року

Багатодітний тато Володимир Сергієнко живе у невеличкому селі на Рівненщині. Йому було всього 25, коли кохана дружина померла, залишивши трьох діточок: старшу Коринку та немовлят Мар'янку і Вікторію. Володимир категорично відмовився навіть на рік здавати своїх донечок у Будинок дитини.

Близнючкам Мар'янці та Вікторії - півтора року. Слово "мама" вони знають давно, але промовляють рідко. Мамою для них став тато Володя. Він учив їх сидіти, пити з пляшечки молоко, спинатися на ноги. Мами Наді дівчатка майже не знали. Вона померла від запалення легенів, прохворівши усього 3 дні. Малим тоді ще не минуло й 5 місяців.

Віддати немовлят-близнючок Володі пропонували не раз. Казали: "Залиш собі старшу Коринку, з нею вже легше. А з малими тобі, те хлопчиськові, не упоратися". Та Володимир був непохитний: "Дітей не віддам! Куди їх здавати - це ж своя кров!"

Одностайно його підтримали батьки. Мама каже, що Володя з дитинства був відповідальним. Тому й не сумнівалася, що руки в сина не опустяться.

Володині батьки, щоб заробити копійку, намагаються ще працювати. Йому ж довелося узяти декретну відпустку. Дитсадочка у селі нема, до міста - далеко. Та й замалі ще близнята, щоб залишатися без пильного ока.

Виховувати доньок Володя по-справжньому любить. Ніколи на них не кричить, каже, спостерігати, як діти дорослішають - саме задоволення.

"Просто я знаю, що це лише мій обов'язок. Я повинен його виконати до кінця,"- каже Володимир.