Карта сайта Главная страница Контакты

Лауреати

Володимир Принцовський

Сусід року

Гордість країни 2003 року

Володимир Принцовський

Дитина  просила: "Дідусю, урятуй мене".

67-річний Володимир Принцовський майже все життя відпрацював на станції технічного обслуговування автомобілів, а, вийшовши на пенсію, разом із дружиною оселився на дачі у селищі Малокатеринівка, що за 30 кілометрів від Запоріжжя. Влітку у них гостювала онука. Якось вона прибігла зі звісткою, що із товаришем трапилося нещастя. У покинутому будинку, де діти гралися, хлопець упав із горища й напоровся на іржавого штиря. Залізяка пробила йому плече та увійшла в підборіддя.

Коли Володимир Григорович вискочив на вулицю, побачив, що закривавлений хлопчик іде дорогою, несучи арматуру, яка його поранила. Дитина просила: "Дідусю, урятуй мене". До найближчої лікарні - близько 15 кілометрів. Але доправити туди хлопця на легковику виявилося складно - заважала довга залізяка. Довелося розкладати сидіння.

Сільські медики, які доти не мали справи зі схожою травмою, розгубилися. Найхолоднокровнішим у той момент виявися Володимир Григорович. Саме він застеріг розгублених лікарів від фатальної помилки - не дав одразу витягти штиря. А щоб перекласти хлопця до "швидкої", двометрову арматуру довелося різати. Це зробили рятувальники запорізького спецзагону "Кобра".

Решту залізної палиці з тіла хлопця чотири години поспіль витягали хірурги. Медики кажуть, що Женя народився у сорочці. І не тільки тому, що штир не зачепив життєво важливих органів, а й завдяки Володимирові Принцовському, який не розгубився у складній ситуації.

Відеосюжет про лауреата та фрагмент церемонії нагородження

Дитина просила: "Дідусю, урятуй мене".
Загрузка плеера


Нагороду вручає Іосиф Кобзон
Загрузка плеера


Переглянути інших лауреатів цього року

Переглянути інших лауреатів номінації



Голосуй!

Лауреати минулих років